Булінг – це будь-яка агресивна поведінка однієї людини чи групи людей, які не є родичами жертви, що повторюється неодноразово або має очевидні передумови для повторення.
Булінг– це залякування, фізичний або психологічний терор, спрямований на те, щоб викликати в іншого страх і тим самим підпорядкувати його собі. Булінг- це регулярна негативна поведінка одного працівника по відношенню до іншого або до цілої групи його колег,або однієї дитини до іншої. Він включає різні прискіпування через дрібниці, часто зовсім необґрунтовані, негативну оцінку роботи або відмова від будь-якої оцінки, прагнення ізолювати працівника або групи працівників від інших, розпускання брудних чуток. На наш погляд, всі ці визначення у повному обсязі виражають сутність булінгу, а висвітлюють лише
деякі його аспекти. Ми прийшли до висновку, що булінгом можна вважати умисне, що не спрямоване на самозахист і не санкціоноване нормативно-правовими актами держави,тривале ( або таке, що повторюється) фізичне або психологічне насильство з боку індивіда або групи, які мають певні переваги (фізичні, психологічні, адміністративні тощо) до індивіда, і що відбувається переважно в організованих колективах з певною особистою метою. Булінг (bullying, від анг. Bully– хуліган, забіяка, задира, грубіян) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Визначають булінг як тривалий процес свідомого фізичного і /або психологічного жорстокого ставлення, з боку одної особи або окремої групи до інших.
Види булінгу: фізичний, вербальний, прихований.
Фізичний булінг проявляється у вигляді таких дій, як удари, підніжки, щипки. Цей вид насильства більш характерний для хлопчиків, які частіше схильні до прояву фізичної агресії.
Вербальний (психологічний): образи, погрози, непристойні епітети соціального, расистського, релігійного характеру або інші принизливі висловлювання щодо жертви.
Прихований булінг не завжди легко розпізнати. Це поширення пліток, брехня або звинувачення, спрямовані на те, щоб зруйнувати або похитнути соціальні зв’язки людини. Цей вид булінгу більш характерний для дівчат. Вважається, що вони оцінюють соціальні взаємини як пріоритетні, тому їх агресія більше спрямована на соціальне ізолювання жертви.
Незважаючи на різноманітність форм булінгу, всі вони мають загальні характерні риси: упередженість і агресивність дій, спрямованих проти жертви; дисбаланс статусів кривдника і жертви, який може проявлятися у різному соціальному становищі, фізичних, фізіологічних,фінансових можливостях, культурній, релігійній або расовій належності; розуміння ймовірності повторення таких ситуацій; гостра емоційна реакція жертви на прояви булінгу.
Типи булінгу пов’язані з соціальним статусом жертви: аутсайдерство вихованця у закладі дошкільної освіти проявляється актами насильства або цькування, а також її неприйняттям та ігноруванням.Умілий провокатор постарається інтерпретувати негативно будь-яку реакцію. Якщо жертва залишиться пасивною, то буде звинувачена в небажанні відповідати. Якщо жертва відповість, то відповідь буде перекривлено і оголошено хамством або брехнею. Таким чином, створюється привід для нового обвинувачення. Наступного разу, під час зустрічі з жертвою, провокатор використовує привід знову, і жертва опиняється у пастці. Отже, механізмом втягування є провокація, особливо, якщо йдеться про фізичну форму цькування і вербальних переслідувань. Цей прийом може використовуватись і для обґрунтування ізоляції людини.
Ініціаторами цькування також можуть бути такі діти, які:
– мріють бути лідерами у групі;
– бажають перебувати у центрі уваги; впевнені у своїй перевазі над жертвою;
– не визнають компромісів;
– агресивні, які самостверджується у цькуванні жертви; мають слабкий рівень самоконтролю.
«Спільники» булерів найчастіше такі діти, які:
– бояться бути на місці жертви; цінують свої відносини з лідером;
– не вміють співпереживати і співчувати іншим; не мають власної ініціативи;
– сприймають цькування як розвагу;
– мають жорстоких батьків;
– виховуються у неблагополучних сім’ях й відчули насильство від старших членів родини.
Необхідно підкреслити, що будь-яка дитина може стати об’єктом для насильницьких дій.
Також жертвами булінгу можуть стати діти, які:
· вірять, що заслуговують ролі жертви, і пасивно очікують насильства від переслідувачів;
· страждають від самотності;
· походять із соціально-неблагополучних сімей; зазнають фізичного насильства вдома;
· страждають відкомплексу неповноцінності;
· не вірять, що педагоги їх захистять;
· не вважають себе значущою частиною свого колективу.
Нормативно-правові документи щодо запобігання булінгу (цькування)
Конвенція ООН. Про права дитини
Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню) від 18 грудня 2018 року № 2657- VIII”
Законом № 2657 вносяться зміни до таких законодавчих актів України:
Закон України “Про дошкільну освіту” від 11 липня 2001 року № 2628 – III;
Закон України “Про професійну (професійно – технічну) освіту” від 10 лютого 1998 року № 651 – XIV;
Закон України “Про позашкільну освіту” від 22 червня 2000 року № 1841 – III;
Закон України “Про вищу освіту” від 1 липня 2014 року № 1556 – VII;
Закон України “Про освіту” від 5 вересня 2017 року № 2145 – VIII
Наказ Міністерства освіти і науки України від 28.12.2019 № 1646 “Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти”
Про заходи спрямовані на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти
Інформаційні матеріали щодо створення безпечного середовища, формування в дітей та учнівської молоді ціннісних життєвих навичок у 2019/2020 навчальному році
Рекомендації для закладів освіти щодо застосування норм Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню) від 18.12.2018 № 2657 – VIII (лист МОН від 29.01.2019 № 1/19-881)
Методичний посібник “Кодекс безпечного освітнього середовища”
1.ЗАКОН
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2019, № 5, ст.33)“Стаття 173-4. Булінг (цькування) учасника освітнього процесу
2.ПОРЯДОК РЕАГУВАННЯ НА ВИПАДКИ БУЛІНГУ (ЦЬКУВАННЯ) В ЗАКЛАДІ ОСВІТИ
1. При встановленні факту або підозрі на наявність булінгу (цькування) батьки, законні представники дитини, вихователль, сама дитина або інші учасники освітнього процесу повідомляють про це адміністрацію закладу освіти.
2. Керівник закладу освіти отримавши заяву про випадок боулінгу (цькування) невідкладно реагує на представлені факти:
2.1. Приймає рішення про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб.
2.2. Наказом по закладу освіти створює комісію з розгляду випадку булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вжиття відповідних заходів реагування.
3. Результати службового розслідування викладаються в акті.
4. У разі підтвердження факту булінгу (цькування), адміністрація закладу освіти повідомляє відділ поліції та службу у справах дітей.
5. Рішення комісії реєструється в окремому журналі та доводиться до відома постраждалого.
6. Адміністрація закладу забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг учасникам освітнього процесу, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування).
3.ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЧИНЕННЯ БУЛІНГУ:
· Булінг (цькування) неповнолітньої чи малолітньої особи – штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи від 20 до 40 годин.
· Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб – штраф від 1700 до 3400 грн або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.
· Якщо булінг (цькування) вчинить неповнолітній від 14 до 16 років – відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них будуть застосовані штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.
· Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.
18 грудня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон №2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», яким закріплено відповідальність за вчинення булінгу.
4.НАКАЗ
ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПЛАНУ ЗАХОДІВ СПРЯМОВАНИХ НА ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЮ БУЛІНГУ В ЗДО
5.ДІЯЛЬНІСТЬ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ БУЛІНГУ.
Принципи організації роботи у закладі дошкільної освіти.
Психолого-педагогічна діяльність, спрямована на профілактику і подолання боулінгу організовується з урахуванням інтересів вихованців та залученням усіх учасників освітнього процесу: адміністрації, педагогів, вихованців і батьків.
Перший етап протидії насиллю у навчальному закладі – організація ефективної роботи вихователя, щодо запобігання булінгу.
Другий етап– здійснення заходів, спрямованих безпосередньо проти булінгу. Ці заходи реалізуються лише після успішного налагодження стосунків між вихователями та вихованцями. Отже, робота з подолання булінгу складається з: профілактичної роботи з вихованцями; роботи з батьками; надання спеціальної допомоги учасникам булінгу. Однією з можливих форм роботи, що спрямована на профілактику насильства у навчальному закладі, може бути арт-терапія, вивчення літературних творів, розгляд ілюстрацій, інсценування,художньо-продуктивна діяльність, моделювання альтернативного варіанту розвитку подій.
1. Після того, як Комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) визнала, що це був булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять систематичний характер, то директор закладу зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та Службу у справах дітей.
2. Особи, визнані причетними до булінгу, несуть відповідальність відповідно до частини другої статті 13 (вчинення правопорушень за статтею 1734) Кодексу України про адміністративні правопорушення.
3. Директор закладу забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування).
4. У разі, якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждалий (чи його/її представник) не згодний з рішенням Комісії, то він може одразу звернутися до органів Національної поліції України із заявою, про що має повідомити директора закладу.
5. Потерпілий чи його/її представник також можуть звертатися відразу до уповноважених підрозділів органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та Служби у справах дітей з повідомленням про випадки булінгу (цькування), попередивши про звернення директора ЗДО.
6. Якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (сварка чи конфлікт був одноразовим випадком), питання з налагодження мікроклімату в дитячому середовищі та розв’язання конфлікту вирішується у межах закладу учасниками освітнього процесу.
Батьки можуть зіграти важливу роль у запобіганні проявів булінгу.
Ось кілька порад про це:
§ Навчайте дітей вирішувати проблеми конструктивно, без агресивності, хваліть їх, коли в них це виходить.
§ Хваліть їх, коли вони добре поводяться, це допоможе їм підняти самооцінку. Дітям потрібна впевненість у собі, щоб вони могли відстояти свою точку зору.
§ Цікавтеся у дитини, як пройшов їхній день у садочку, уважно вислухайте, що вони розповідають про своє середовище, своїх друзів і проблеми.
§ Серйозно поставтеся до булінгу. Більшість дітей соромляться розповідати, що їх ображають.
§ Якщо ви бачите, що когось ображають, обов’язково заступіться за дитину, навіть якщо кривдником є ваш син чи донька.
§ Закликайте дитину допомагати тим, хто цього потребує.
§ Нікого не ображайте самі. Якщо дітей ображають у дома, вони будуть зганяти злість на інших. Якщо ваша дитина бачить, що ви ображаєте когось іншого, глузуєте над ним або говорите неправду про когось, вона буде чинити так само.
§ Підтримуйте освітні програми, боріться з булінгом.
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
1. Діти – основа сім’ї. У процесі виховання враховуйте індивідуальні особливості розвитку дитини.
2. Не ображайте, не бийте, не принижуйте дитину. Пам’ятайте, навчання – це радість (негативні емоції не сприяють засвоєнню матеріалу, вбивають бажання вчитися). Криком ви нічого не зміните.
3. Знайдіть час для бесіди з дитиною. Під час спілкування не реагуйте бурхливо, не засуджуйте, а будьте тактовними, толерантними у вираженні своїх суджень, думок. Намагайтеся контролювати режим дня дитини.
4. Пам’ятайте, що дитина – це ваше відображення (грубість породжує грубість, крик – крик, а взаєморозуміння і доброзичливість – добро і злагоду в сім’ї). Запитайте себе: «Чи хочу я, щоб моя дитина була схожа на мене?»
5. Дитина – це цілий світ, сприймайте її як цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої права (на навчання, відпочинок тощо) і певні обов’язки (вчитися, дотримуватись правил для учнів).
6. Якщови помітили, що у дитини «важкий» період, тоді підтримайте її.
7. Не віддаляйте дитину від себе – знайдіть час поговорити, зрозуміти, згадати себе в її віці, допоможіть, якщо потрібно, пагідним добрим словом.
8. Не шкодуйте ніжних слів, будуючи стосунки з власною дитиною.
9. Ви дали дитині життя, тож допоможіть зорієнтуватися у бурхливому морі життєвих подій.
Виховання дитини починається з сім’ї. Не слід забувати, що виховуючи ви будуєте храм дитячої долі і життя. І саме від вас залежить наскількицей храм буде наповнений світлом радості, тепла і людських цінностей, поваги, взаєморозуміння.